Книга надрукувана на французькому кремовому папері Rives cream. Обкладинка виконана з італійської натуральної шкіри з тисненням золотою фольгою верхньої кришки. Тиснення золотою і срібною фольгою корінця і верхньої кришки палітурки. Корінець тиснений круглений бинтовий зі вставкою шкіри іншого кольору. Обріз золочений. Форзац з мармурового паперу. Лясе;Формат 210х275 мм. Обсяг: 592 сторінки. Мова видання: українська (у перекладі Івана Драча).
«Історія Русів», мабуть, один з найзагадковіших творів, що відноситься до періоду 18-19 століть і авторство Григорія Кониського (1717-1795) не вважається явним. Перше видання з`явилося в 1846 р. в «Чтениях Общества Истории и Древностей Российских» в Москві. Видавець О. М. Бодянський повідомляє в передмові такі відомості про її походження: Григорій Полетика (1725-1784 - український письменник, поліглот-лексіограф, депутат малоросійського шляхетства), вирушаючи до Комісії по складанню нового уложення, « мав потребу необхідну відшукати вітчизняну історію», за якою причини звернувся до Георгія Кониського, архієпископа Білоруського, природного малороса, який і дав йому літопис,«запевняючи архіпастирськи, що вона велась з давніх років у кафедральному Могилівському монастирі майстерними людьми...». Передмова до першого видання довгий час змушувала вважати автором «Історії русів» Георгія Кониського, хоча ніде в ньому не сказано, що саме він написав таємничий шедевр. Він тільки «дав» книгу депутату Григорію Полетиці, який вирушав до Петербурга та збирався там відстоювати права земляків і мав потребу у відповідному довідковому матеріалі.
Ще в XIX столітті український історик Олександр Лазаревський (1834-1902) висловив версію, що насправді Г. Полетика і був справжнім автором «Історії русів». Архієпископ ж Кониський «притягнутий» до рукопису виключно заради додання їй додаткового авторитету.
Є й інша думка. Так, російський історик Микола Ульянов (1905-1985) пише про «Історії Русів» таке: «Точної дати її появи ми не знаємо, але висловлена думка, що написано її близько 1810 р. в зв`язку з тодішніми конституційними мріяннями Олександра I і Сперанського. Поширюватися розпочала, в усякому разі, до 1825 р. Написана надзвичайно жваво і захоплююче, чудовою російською мовою карамзинської епохи, що значною мірою зумовило її успіх. Розходячись у великій кількості списків по всій Росії, вона відома була Пушкіну, Гоголю, Рилєєву, Максимовичу, а згодом - Шевченко, Костомарову, Кулішу, багатьом іншим і справила вплив на їхню творчість».
Крім того, висловлювалися гіпотези, що автор «Історії русів» - Олександр Безбородько або Архип Худорба. Також авторами «Історії русів» свого часу вважалися князь Микола Рєпнін, Олександр Лукашевич та Олександр Лобисевич. Втім, деякі історики (напр. Микола Костомаров (1817-1885), Геннадій Карпов (1848-1890)), не вважали «Історію Русів» достовірним джерелом.