Пересопницьке Євангелія.Факсимільне видання

Написать отзыв

Примечание: HTML разметка не поддерживается! Используйте обычный текст.
    Плохо           Хорошо

    Описание и характеристикиs



    Краткое описание:

    Год издания 2011 Обложка Твёрдая Иллюстрации Цветные Тип бумаги Офсетная Формат 240 x 380 Количество страниц 964


           Кожні чотири роки Пересопницьке Євангеліє на своїх екранах бачать мільйони телеглядачів. Це відбувається під час церемонії інавгурації нового Президента України. У мить присяги Президент кладе руку на це Євангеліє, обіцяючи бути вірним не лише людському закону, але і Богові.
     
     
        Ця книга, перш за все, прорив у середньовічній свідомості. І водночас адаптація книжкової церковнослав'янської мови до живої народної мови. Це розуміли її творці і так сподівалися меценати. У цьому її унікальність і наукова цінність. Тому так детально викладається історія рукопису, жертводавці, переписувач і редактор (або перекладач); вказується час написання.
    Роботу над рукописом розпочато 15 серпня 1556 року у Дворецькому монастирі князів Заславських при церкві Святої Трійці (сьогодні - це село Дворець Ізяславського району Хмельницької області). Цього року було написано Євангеліє від Матфія і першу половину тексту Євангелія від Марка. Згодом роботу було припинено і відновлено лише в 1561 році в Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Богородиці (сьогодні - це село Пересопниця Рівненської області). Тут було дописано Євангеліє від Марка, завершені Евангелія від Луки та Іоана, Післямова до пам'ятки і Місяцеслов. Весь процес завершився 29 серпня 1561 року. Древнє місто Пересопниця на високому березі, де перетинаються річки Стубла і Горинь, було колись замком, оточеним стінами і оборонним земляним валом, - "переспою" (тому - Пересопниця). Починаючи з XII століття воно є резиденцією багатьох великих князів - В'ячеслава, синів Юрія Долгорукого - Гліба і Андрія, Ізяслава Мстиславовича, Волошки Романовича, Галицького Данила Романовича.
    Традиційно вважається, що над створенням Євангелія працювали архімандрит Пересопницького монастиря Григорій і писар Михайло Васильович, син протопопа Сяноцького. Невідоме ім'я художника, який написав чотири чудесних мініатюри Євангелістів і декорував перші сторінки Євангелій з використанням рослинних орнаментів.
     
     
    Євангеліє середини ХVI століття - твір не пересічного книжника-переписувача. У ньому тісно пов'язані традиції і новації, які характеризують цю епоху. В його основі - кілька євангельських джерел, написаних різними слов'янськими мовами і латиною, які порівнювалися, обмірковувалися і перекладалися церковнослав'янською книжковою мовою, тим самим зливалися в новий текст. Тут уже багато авторських думок. За канонами не можна було міняти євангельський текст, але можна було його прокоментувати. Цей коментар звернений не лише до Бога, але й до читача. Називаючи себе за традицією книгописання "багатогрішний, слуга, або раб Божий", автор дозволяє собі вільний коментар до тексту, що перекладається, висловлює своє до нього ставлення.
    Пересопницьке Євангеліє є спробою розвитку книжкових традицій з урахуванням суперечностей епохи, стику культур і вимог нового часу. Воно створювалося в складне століття, коли богословськими спорами завершилася зустріч Сходу і Заходу, а боротьба з католицькою експансією і впливом протестантизму досягла апогею. Водночас Схід приймає багато традицій Заходу. Латинська освіченість стає зразком для греко-слов'янських шкіл і академій. Найзахіднішою Європою в цей час "грецька віра" не визнається, а в тих слов'янських землях, що поневолені католицькими державами, її захист оголошується спротивом державному закону. Гоніння на православну віру в період, коли українські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського, спонукали православних боротися за віру. Католицькій і протестантській експансії треба було протиставити щось своє, але зробити це у формі, зрозумілій Заходу. В Європі в цей час створюються переклади Священного Писання національними мовами, вони доповнюються богословськими коментарями, детальним переказом глав. Пересопницьке Євангеліє написане в цих традиціях. У його детальних авторських коментарях, викладі правил читання і історії створення тексту відчутний вплив західної богословської школи.
     
    Пересопницьке Євангеліє таким чином стає в один ряд з прадавніми пам'ятками древнеукраїнської мови - грамотами XV століття, Кам'яно-Струмилівським Євангелієм 1411 року, Четьї-мінеєю (1489) і Крехівським Апостолом (близько 1560), а також записами української народної поезії у чеській граматиці Яна Благослава (1571 року). У рукописі згадується ім'я "монаха Григорія, архімандрита Пересопницького", по старанності і ради якого було зроблено цей переклад. Чи був архімандрит Григорій сам перекладачем або лише керував роботою над книгою - не ясно досі, текст про це не повідомляє. Староруська історія знає приклади, коли письменниками і перекладачами книг були князі (Володимир Мономах, Ярослав Мудрий), святителі (митрополит Іларіон Київський), преподобні і святі (Йоасаф Полоцький), ченці і миряни. Можливо, що архімандрит Пересопницький Григорій теж був одним з таких авторів. Деякі вислови тексту - польські і чеські запозичення, що свідчить про знання цих мов перекладачем, а також про помітний латинський вплив на текст Євангелія (багато книг Святого Письма зазнали такого впливу і навіть часом перекладалися з Вульгати). У цю епоху Святе Письмо рідними мовами створюється і в інших слов'янських народів. Пересопницьке Євангеліє серед них вирізняється своєю живою, багатою літературною мовою, яка максимально наближена до церковнослав'янського оригіналу, але все таки зрозуміла пересічним людям. В цьому відношенні воно не поступається відомим у ту епоху перекладам Святого Письма національними мовами в Європі, таким, наприклад, як німецький переклад Мартина Лютера.
     
    Очевидно, після того, як Пересопницький монастир став у 1603 році єзуїтським колегіумом, Євангеліє було вивезене звідти православними ченцями і подорожувало досить довго. На рукописі сліди крапель води - свідчення про перевезення книги. Напис латиною свідчить про те, що рукопис певний час перебував у Переяславській семінарії. На ньому збереглися позначки, які можна датувати і XIX століттям. Вже в XX столітті Євангеліє належало Полтавській бібліотеці і музею Києво-Печерської Лаври.
    Рукопис привертав увагу багатьох церковних культурних і політичних діячів. Євангеліє вивчали російські і українські вчені. Серед них А. Бодянський, Ю. Тиховський, П. Житецький, В. Перетц, А. Грузинський, Р. Павлуцький, М. Думітрашко, І. Огієнко, А. Назаревський, С. Маслов, П. Плющ, В. Німчук, Л. Гнатенко, американський дослідник М. Кей. Особливий місце посідають дослідження І.Чепіги, яка присвятила йому більше 20 років свого наукової діяльності. Пересопницьке Євангеліє читали Тарас Шевченко і Михайло Максимович. Оздоблення книги вивчали мистецтвознавці В. Стасов і Я. Запаско.
    Проте книга настільки загадкова за своїм походженням, історією її побутування, поліфонічним символічним значенням для всього слов'янського світу, що вона цікавить учених і до сьогодні і свідчить про спадкоємність культур і духовної близькості XVI і XXI століть.
    Зараз рукопис зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки імені В. Вернадського НАН України в Києві.

     

    Развернуть полное описание
  • 200000грн.
  • 145000грн.

  • Есть в наличии


Быстрый заказ

Оставьте ваш телефон и мы свяжемся с вами.